Опубліковано: 2008.03.24
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Марина Матвєєва

***

Если не идет гора к Магомету,
значит, у горы есть на то причины.

Брось с горы монету, с горы монету
прямо в моря пенного капуччино.
Помнишь, как его небеса хлебали,
как луна потягивала глоточки,
как срывались глыбы и в их обвале
было столько сюрреализма, точно
мы не люди, что воспринять способны
запах камня – не аромат сирени.
К Золотым воротам плывем подобно
аргонавтам, пьяным из уст сиреньих.
И под этой аркой – морской камеей,
и под этой аркой в в разбрызгах блеска
исто золотой, и руна рунее
в эпицентре пламенного гротеска
солнца на камнях, на волнах и чайках –
кажется, что миг – и оно взорвется,
и расколется голубая чашка
в стенах перевернутого колодца,
и поскачут вниз по камням монеты,
притяженьем плоти земной влекомы…

Кара-Даг не хаживал к Магомету,
И они пока еще не знакомы.

2008
© Марина Матвєєва
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12537/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG