Опубліковано: 2008.03.24
Поетичний розділ: Переклади

Анатолій Мельник

***

Лина Костенко

Cчастливица, я вижу каплю неба
И две сосны в туманном том окне.
А уж казалось, что живого нерва,
Живого нерва не было во мне.

Уже душа не знала где же берег,
Уже устала ото всех вериг.
В звучанье дня, в оркестрах децибелов
Мы жили здесь, как хор глухонемых.

И вдруг -  О, боже! - после гула, чада,
Пустых хлопот приравнянных к нулю, -
Я слышу дождь. Он тихо плачет правду,
Что я тебя далекого люблю.

Я слышу тишь, и соловья героя,
Проходят люди милы и незлы,
В пахучей туче мокрой острой хвои
Стоит туман, как небо на земле.

Пасутся тени вымерших тарпанов,
Крадутся в комнату и сумерки, и сны.
Весна хрусталь наполнила тюльпанов.
За небо выпью и за две сосны!

2008

Перевод стихотворения Лины Костенко "Щасливиця..."
Неповторність, К. Молодь, 1980   Стр.10.

© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12535/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG