Опубліковано: 2008.03.23
Поетичний розділ: Гумористична та іронічна поезія

Андрій Соболєв

Утешительный романс

Светлой памяти Александра Николаевича Вертинского

Нас с детских лет запугивают адом
И раем тешат нас из года в год,
Церковным доверяем мы раскладам,
Не видя тех, кто в том раю живет.

И с давних пор мы породнились с мукой,
Все ждем, что нас за муки Бог простит,
В том вера православная порукой,
Ведь тыщу лет она у нас гостит.


И с приснопамятных времен у нас ведется,
Как умер кто, то говорят: «Отмучился»,
А коль отмучился, то значит вознесется,
И вознесется прямиком на небеса.

Но исходя из Божьего закона,
Что Бог лишь тех, кто мучился спасет,
Уверен я, раз небо населено,
То там, по большей мере, наш народ.


Числом немного русских на планете,
Не доминируем в пределах мы чужих,
Нас большинство на следующем свете,
Как попаду, то буду средь своих.

2005
г.Донецк
© Андрій Соболєв
© музика: Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Завантажити

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12456/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG