Опубліковано: 2008.03.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Товберг

На  вокзале


Рельсы, подрагивая, к шпалам льнули,
Суставы состава на себе неся,
И стук колёс рикошетом пули
Взметался на стыках, пока не иссяк.

И следом, расхлябаны, как обычно,
Вагонов фаланги куда-то шли,
И лязгали, лязгали лязгами зычно,
Снимая со стыков тончайший шлиф.

Гудки тепловозов пронзали воздух,
И вдруг испугавшись, кидались прочь,
Не понимая, что слишком поздно,
И никто не сумеет уж им помочь.

Вокзал принимал на себя удары
Бегущего ветра, который вымок,
Спеша за последней колёсной парой,
Настойчив в стремлениях, будто инок.

А люди стояли и знали: скоро
К ним слово приклеится «пассажиры»,
Когда подойдёт пассажирский поезд
И унесёт их к иному миру.

10,13.01.94

1994
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12387/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG