Закипіла дорога туманами,
Осокори примарно хитаються –
Пророкують, що скоро чека на ми,
Хоч ніхто їх про це й не питається…

Прілим листям земля розмальована.
Босонога, сорочка розхрістана,
Тут Холодними ходить обпльована
І осміяна Теплими, Істина.

Не пропхається білою вовною
Жоден з звук. Не розгледіти променів...
Лиш усмішкою пирсне безкровною
Майбуття – віддзеркалення споминів.