Опубліковано: 2008.03.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Товберг

Тени. Утро


Я жду упрямо новых откровений…
Но нет их. Сигарета даже
Не будит мысль, как было прежде. Тени,
Не шелохнувшись, всё стоят на страже.
На страже остывающих мгновений.

И мёрзнет утро. Делается строже
Узорчатая выпуклость рассвета.
И леденит мороз шагреневую кожу
Гардин,
Внутрь комнаты впускающих так мало света,
Что он рассеять тьму пока ещё не может.

И это – только кажущийся казус
Дня, осторожно проникающего в сутки.
Луч солнца, вдруг упёршись в вазу,
Ложится спектром в узком промежутке
Между предметами, невидимыми глазу.

И невозможно в радугу вглядеться
Зрачкам, прильнувшим к ночи, и ожогом
Им кажется подобное злодейство.
Но и к нему привыкнешь понемногу,
Ведь от пришедшего – назад – во тьму – не деться.

И вскоре – шум – задвигаются тени.
Пусть медленно, как человек с поклажей,
Но скорость нарастёт, и постепенно
Их полдень окончательно размажет
По ходу своего передвиженья.

13.01.96

1996
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12263/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG