Плач і лемент у столиці; німці йдуть, жахнувсь уряд
І зійшовсь мерщій на раду, як би їх прогнать назад.
"Не даваймо Петербурга, - всі кричать, - він дав нам лад;
Він те огнище, з якого йде спасенний дим і чад;
Він наш захист від культури, він сваволі пишний сад,
Де на шкурах з інородців спить російський ретро-
град..."

Та не врадили міністри, чим відсунуть свій упад.
"А кликнімо старця Гришку, чи не дасть яких порад,
Він не тільки ж для панянок повний чарів і принад,
Він премудрий, хоч не вчений, він думок державних склад".
І прийшов він, і міністри всі по черзі, ставши в ряд,
До руки його припали, руський творячи обряд.
Як скінчили ж цілування, він промовив: "Що ж, навряд
Вам рятунку сподіватись від полків та від бригад.
Треба мати силу зброї й військовий увесь доклад,
А грошви тут треба скільки, знає кожний казнокрад...
Ні вже, краще я сховаю наш преславний стольний
град;
Хай не знайде Петербурга ні один німецький гад".
Тут замовк побожний старець, помоливсь, почухав зад
І рече: "Нехай же буде з Петербурга Петроград".