Прощай, поете наш! ти чесно в світі жив,
Працюючи, не знав ти зради;
Із шляху певного тебе не відхилив
Ні острах, ні життя принади.
За роки довгії, що ти прожив між нас,
Енергії в тобі не вбито,
І ти, вмираючи, життя в останній час
Казав: "Як мало пережито!"
Ти жити ще бажав, щоб працювати знов,
Бо працю тільки розпочато;
Ти все зробив, що міг, але як відійшов,
То діла все ще в нас багато.
Чи можна ж діячів таких, як ти, знайти?
Їх вельми в нашім краї мало!
Не раз дивившись, як старий працюєш ти,
Молодшим соромно ставало!
Ласкавим голосом пісень ти нам давав
У наше чесне діло віру,
І голос радощів й надії проводжав
Твою, тепер розбиту, ліру.
І от замовк твій глас, погас промінь ясний,
Що в темному світив околі...
Але не вмре поет у пам'яті людській!
Згадаємо тебе в недоленьці лихій
І в кращий час нової долі!