Опубліковано: 2008.03.10
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Андрій Соболєв

***

Сколько езжу этой дорогою
В городишко приморский наш,
Но всегда моё сердце трогает
Придорожный этот пейзаж.

Вниз дорога  змеёй извивается.
Эк дорожник рельеф учёл.
Вдоль дороги той простирается
Виноградников частокол.

Винных ягод сила пьянящая--
Тут не жить бы,а пировать.
И понятно решение пращуров
Золотой эту балку назвать.

Гор вершины карьерами срытые,
Что не сделаешь ради руды.
Балаклава,ладонью открытою,
У притихшей лежит воды.

2005
г.Севастополь
© Андрій Соболєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12070/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG