Опубліковано: 2008.03.08
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ярослав Тітенок

Тишина

Тишина – это мёртвое золото,
В ней плывёт первозданная тьма.
Ночь кострами на тени расколота
Снегом их посыпает зима...
За границей, начертанной пламенем
Притаился неведомый мир.
Между нужным, понятным и правильным
Кто-то тёмную полночь разлил…
И над нею созвездия кружатся.
Сквозь прорехи в густых облаках
Смотрят с неба седые жемчужины,
Солнце бродит в далёких мирах…
А за кромкой чужого сознания
Фонари заменяют рассвет.
И не лес, но бетонные здания
Прорастают из семени лет.
Ночь грустит. Но однажды ,заветная,
Будет вновь беззаботно темна.
И вернётся со мглой беспросветною
Тишина. Тишина? Тишина...

2007
© Тітенок Ярослав
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12029/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG