Опубліковано: 2008.03.08
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ярослав Тітенок

Кто-то, где-то

Осенний вечер догорал, наполнив смыслом мир,
И бронзой молодой сиял стареющий закат.
А где-то юный Крысолов впервые полюбил
И Храм Небесный обветшал, ведь боги не грешат.

И кто-то в облака смотрел, не разглядев Земли
На свой далёкий дивный дом, в мерцающую даль.
И целый миг во тьме горел прекрасный звёздный лик
Оставив звон забытых нот и светлую печаль.

Бескрылый сладостно тонул в Багряной Желтизне.
А кто-то понял гром и пел прибоем среди скал.
Она нашла свою мечту в неведомой стране.
И улыбался Он во сне, потери не искал.

Смеялся старый мудрый шут, играя с малышом,
Малыш же собирал туман – налепит новых звёзд.
И кто-то прятался в тени - прекрасен и смешон.
А кто-то небо задевал, ставая в полный рост.

2007
© Тітенок Ярослав
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12027/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG