Опубліковано: 2008.02.18
Поетичний розділ: Філософська лірика

Євгенія Більченко

Песенка



.
Путь натянут, как струна.

Я стою совсем одна:
Бесприютна и грешна.

Море испугалось дна.
Стонет дерево со сна.

Я стою совсем одна:
Безысходна и грустна.

Птичка певчая – весна –
Скачет-плачет вдоль окна.

Я стою совсем одна:
Беспринципна и честна.

Дети, дом, семья, жена.
Теплый скрип веретена.

Я стою совсем одна:
Всем нужна – и не нужна!

Цепь без главного звена.
Слишком хрупкая спина...

Среди самых-самых близких
Я стою совсем одна.
                         17-18 февраля 2008 г.

2008
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/11718/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG