Опубліковано: 2008.02.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Іра Цілик

Незнятий кадр

Наче райдуга в сепії,
Наче дія якоїсь там серії,
Що транслює УТ,
Через місто, бруківкою,
Обережною сірою кіткою
Та-Що-Плаче іде.

В неї взувка позичена,
В неї сумка зворушливо-кітчева,
В неї ноги гудуть.
Їй назустріч, бруківкою,
З чорно-білою хижою плівкою
Я-Що-Бачу іду.

В контровому освітленні
Її сльози оранжево зліплені
Зі скляного жалю.
Оголяючи оптику,
Я від сонця очікую дотику
Й раптом погляд ловлю.

В ненаведеній різкості,
Тісно-сплетеній вуличній близькості,
Вона каже, затям,
Цими голими кадрами,
Мого відчаю, певно, невартими,
Ти не схопиш життя…

Вітер щипле під коміром.
Сонце сіло досмаженим кольором
На різкому горбу.
З присоромленим «ніконом»
Я стою… І сказати вже нікому,
Що я більше не бу…

2008
Київ
© Іра Цілик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/11648/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG