укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.02.13
Роздрукувати твір

Ігор Касьяненко

Апокриф

Адам и Ева  были созданы слепыми.
В том смысле,  что они не различали
добра и зла.  Зато, как всем незрячим
Создатель щедрый дал иные  чувства
и качества им. В частности, они
умели проживать мгновенья жизни
наименьшие и дробные их доли,
как-будто это золотые годы
и долгие  счастливые века.
Тогда в раю всем божьим тварям было
известно то, что время многомерно,
как  небо, где парят  звезда и птица,
или как море для медуз, китов и  рыб.
И оттого им жизнь казалась вечной,
поскольку каждый миг неисчерпаем,
и, сам являясь  малой частью в большем,
содержит меньших беспредельное число.
Но после змея и грехопаденья,
прозревшие, Адама  и Ева,  время
нашли уже не прежним, не объёмным,
а плоским и безжалостным как нож.
Взамен мельчайших мигов и мгновений
они отныне лицезрели  кости,
и внутренности космоса частями,
которого по замыслу Творца,
являлись сами. В общем, с той поры
мир начал наблюдать  себя и Разум
( точнее Ум) на троне Духа воцарился.
И вскоре обнаружил, что он лишний
в природе и он больше не умеет
как раньше  в каждом миге видеть Бога,
который суть не Страшный суд, а  Время,
судьбою отведённое для  нас.
Теперь, потомки изгнанных из рая,
мы, люди, замечаем только годы,
на лицах наших и, растратив Вечность
за несколько мгновений навсегда,
уходим в те края, где плюс и минус,
добро и зло и всё что различимо
сливаются в  один огромный Ноль.
И Ноль тот  не имеет окончанья,
как и начала, то есть, несомненно,
по мненью геометра, может принят
быть за  прямой аналог бесконечной жизни,
в стремлении к которой цель  и радость
любого бытия и состоят.


                              ***



2007
Суми
© Ігор Касьяненко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні