Я запросив тебе в кіно.
Головна героїня фільму
мала звичку перебивати співрозмовника
фразою: «До речі, про кохання…»,
попри те, що на екрані
цілувалися менше, ніж у залі.
Наприкінці картини
головний герой висловив думку,
що кохання, наче морозиво,
яке треба їсти швидше,
щоб не розтало.
Шкода, що він не сказав цього спочатку,
бо коли увімкнули світло, —
вираз твого обличчя свідчив:
я втратив свій останній сеанс.