Водою пливуть білі сорочки,
з яких чоловіки й жінки
повиходили.

Поки доля рукави в’яже,
збираю з води у пригорщу
твоє обличчя,
та ніяк до уст не донесу —
розхлюпується.

Коли б не туман,
було б видно,
як над ранок
сорочки назад повертаються.