укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44192, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.02.09
Роздрукувати твір

Ігор Касьяненко

Книжное

Я не знаю достойнее краски, чем белая,
                                                          чтобы раскрашивать флаги.
Я бегу от побед, ибо выигранный бой
                                                        никогда не бывает последним.
Как заметил Сократ, говоря о надежде
                                                         пред судьями в ареопаге:
Только смерти известно, как  будет потом,
                                               а всё прочее – слухи и сплетни.

Только смерти известен мой истинный страх
                                                           и понятны причины отваги.
И поэтому к жизни сегодня  бессмысленны просьбы
                                                                           и встречные иски.
Как любил  повторять архивариус: книга судьбы –
                                                                           это наши бумаги:
Фотографии, письма, открытки, попытки стихов,
                                                                      долговые расписки…

Я смотрю на себя через призму бумаг
                                                     и, всё чаще,   пугаюсь барьера,
Между мною и тем, кто копил, собирал,
                                                     там, где я лишь теряю и  сею.
Как однажды подумал бродяга Улисс,
                                                       полистав на досуге Гомера:
Человек бы не вынес и йоты того,
                                                      что поэт приписал Одиссею.

Нет, я там был другим. Я там брёл  наугад
                                                      и,  за воздух  цепляясь руками,
Убеждал сам себя, что Господь дал мне крылья,
                                                          как ветер воздушному змею.
Так Раскольников верил, что небо везде
                                                      и, что прятать улики под камень
Бесполезно. Любому. Но только не мне, -
                                                         ведь я право на чудо имею!

  Да, я там был другим. Там  я бился в сетях бытия,
                                                                        сотрясая планету!
Но уже отползаю обратно, во тьму,
                                                  будто   доисторический ящер.                                                                    
Как  смеялся на рынке один  часовщик,
                                                  на фальшивую глядя монету:
Здесь у нас, кроме прошлого,  нет ничего,
                                                     что бы стоило звать  настоящим.

Мне давно не враги те, кто с яростью пчёл
                                                        от меня защищали свой   улей.
Я боялся их жал, а сейчас  мне их жаль
                                               и глаза их как серые пятна…                                                              
Как  воскликнул на видео  Дракула,
                                            раненый в сердце серебряной пулей:                                                          
Я спешил к вам, сгорая от жажды любви,
                                          но, похоже,  был понят  превратно…

Я теперь нелюдим. Я стал другом лугов:
                                                 одуванчиков и   незабудок.
На плече моём птица и после грозы
                                                    мы на пару поём и летаем.
Как писал на песке дневника Робинзон:
                                                Может быть, я теряю рассудок,
Но когда на мой остров пришли рыбаки,
                                                     я сказал,  что он необитаем.

Я вчера ещё  сам себя связывал с миром
                                                    десятками трепетных нитей.
А сейчас не хочу. Не хочу.
                                         Но  тащу на себе эти тяжкие цепи.
Мне приснилось, что я  Чжуан-цзы;
                                  я в глубинах огня… в эпицентре событий…
А вокруг, будто снег,
                              навсегда  заметающий эту Вселенную пепел …

Ну, а если о жизни, то я  бы и дольше
                                                          её исполнял приговоры,
Ведь  она  мне на всё, что я вправду просил,
                                                       отвечала – конечно же, можно!
Как признался мой ангел-хранитель,
                                    сдавая дела адвокату из горней конторы:
Внешне, он, как цитата, похож на Творца.
                                       Но работать с ним было не сложно.
                                                  ***
         










2005
Суми
© Ігор Касьяненко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні