КОРОНА І СКІПЕТР

1

І не додати й не відняти.
Мудрець паяц і дурень цар.
Потрібно двері відчиняти,
Та вчора страчений швейцар.

Його величність в чорнім фраці,
І у паяца все о’кей.
Схиляє голову лакей…
Такий собі розподіл праці.

2

Сидить похмурий імператор,
Гикає збоку п’яний дяк.
Взялась дружина помирати,
Та не помре стара ніяк.

Що ніч — приходить проститутка,
З найблагородніших княгинь.
А на горищі плаче дудка,
І тихо шепчуться боги.

3

На лисій маківці — корона,
Нап’ята задом наперед.
Не тільки Бог царя боронить,
А й набакирений берет —

Престолу вірна охорона,
Цей всюдисущий супермен.
А простолюдинів хоронять
І не запитують імен.

4

Корони вічний ореол,
Як вісь планети, скіпетр.
Він любить чоботи зі скрипом
І вболіває за футбол.

А чималеньке черевце, —
Ознака суперінтелекту.
Він і геройський офіцер,
І усіма шановний лектор.