Лащиться до рук
буханець хліба,
усміхається молоко
з дійниці.
Світяться в темряві
наші лиця,
свято
ніби.

Соснові дрова просяться
до груби,
пахне вогонь
живицею.
Кохана,
будь мені столицею.
Слухаю, як до мене
летять твої губи.