Я був безлюдним, наче ліс,
а ти була в мені луною.
Сидів під кожною сосною
лякливий зайчик, хитрий лис.

Щоніч — палив сосну-свічу,
та світло в темряві мовчало,
і тільки ти в мені звучала,
лише тебе я чув і чув.

І чув, і чув лише тебе.
Ти зайняла увесь мій простір.
Звучала ти в мені, як постріл.
...Та куля влучила в хребет.