укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41815, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.02.01
Роздрукувати твір

Ольга Брагіна

Сеньорита Кора

Когда бы Орфей подарил мне свой голос при личной встрече,
Без расписок и сослагательных наклонений – даром,
Могла бы я в ложноклассической шали (так мерзнут плечи)
В Аиде фланировать и похваляться бесценным даром.

Улиток распугивать и принимать поклоны без счета,
Посмертной икоте как музыке сфер внимая,
Пока в побуждении добром не скажет кто-то:
«Да ты бесприданница здесь – ведь, поди, живая».

Убить мертвеца? Грезофарсов и громокипящих кубков
Давно уж не видели здешние палестины.
Когда бы Орфей подарил мне полсотни людских обрубков,
Поверила б я – только в смерти мы все едины.

Но прок искать в открытии этом глупо,
О шерри-бренди, клинических оптимистах
Нужно молчать с прямотою последней трупа
И таять от помыслов скорбных, шальных и чистых,

Как снег в морозилках Аида. Когда б Орфею
Досталась моя псевдомейсенская креманка,
Он был бы счастлив безмерно – я тихо тлею,
Себя мне бывает порою немного жалко.

*****

К стенаниям рифм от рождения, к счастью, глуха,
Хоть многие скажут: «Помилуйте, так не бывает».
Вдали раздается унылый рожок пастуха,
Monsieur Marivaux над капризным пером изнывает.

Струите свой яд – вам покуда хоть это дано.
Откроем комод – вот и вечность закончилась, право.
В комоде хранится мое золотое руно:
Привольно тускнеть иль сиять над погостами ржаво –

Не все ли равно. Благодетель уронит кинжал,
Янтарная кровь не окрасит поля и паркеты.
Рядился и жил, только дольше, увы, умирал –
Так делают все, в том числе записные поэты.

К стенаниям их от рождения, к счастью, глуха,
На шелке небес вытравляю прелестные мины.
Вдали замирает унылый рожок пастуха,
Monsieur Marivaux нам отвесил поклон из корзины.

2007
© Ольга Брагіна
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні