укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.02.01
Роздрукувати твір

Віктор Балдоржієв

Серега

Памяти моего друга Сергея Жеребятьева

Сегодня мне ночью приснился Серега,
При жизни он не был таким никогда:
В хорошем костюме, ухоженный, строгий,
И, вроде, от прошлого нет и следа…

Он был моим верным и преданным другом,
Который меня понимал до конца
В жестокое время! И каюсь – с испугом,
Бывало, смотрел на меня, подлеца.

(Как жить и творить в суете Вавилона,
Под небом России, на вьюжных ветрах?
Имеющий дом, не имеющий дома
На разных всегда говорят языках)…

Безумный скиталец, бродяга несчастный
Он жить не умел, а другие смогли,
Оставив ему все подвалы, ненастья,
Холодное небо родимой земли.

Бездомный, запойный, братишка мой русский,
И в пьяном бреду сохраняющий мысль
Далекой культуры славян и этрусков,
Без всякой обиды смотревший на жизнь.

Ведь в каждом из нас – станционный смотритель,
И каждый – в шинели своей немоты.
Но он еще – слушатель и посетитель
И собутыльник богемной Читы…

Продрогший насквозь и промокший до нитки,
Он шел до меня и о чем-то мечтал.
И знал: обязательно выручит Витька,
Ведь Витька Серегу всегда выручал.

О, как наши судьбы страшны и похожи:
И вот на холодном, промозглом, ветру
Зазвал его в дом свой случайный прохожий.
Он выпил с ним ночью, а помер к утру…

Мы долго искали, сличали, просили –
Пока не нашли бугорки и тот ряд,
То дикое кладбище, дикой России,
Где дети ее – без имен и без дат.

Родились не вовремя, не было силы
Убить в себе совесть и чувство вины:
Ведь жизнь – не борьба и нельзя до могилы
Бороться со всем населеньем страны.

А звезды – высоко, Серега – глубоко,
На каждом из нас – роковая печать!
Я плачу, проснувшись, в ночи одиноко.
И не с кем беседовать. Не с кем молчать…

28. 08. 05.

2005
© Віктор Балдоржієв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні