Опубліковано: 2008.01.29
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Аліна Остафійчук

***

Паранойей обескровлен
пульс расхристанной души.
Я не знаю, что со мною –
не умею просто жить.
Мало неба мне и света,
мало слов, касаний, чувств.
Паранойя – это ветра
центрифуга. Златоуст
Заратустра не ответит –
что мне нужно от людей?!
И каких ищу отметин
среди листьев тополей.
Паранойя – жажда крови,
ревность к времени и сну.
Всё влечет и беспокоит.
Как рыбешка – на блесну
я несусь на свет открытий
золотой твоей души.
Тихо не могу любить я –
не умею просто жить!

2008
© Аліна Остафійчук
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/10910/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG