Наче в казці – розтанула сіра імла:
Знов зігнулась дуга атмосферних фронтів.
Ще не здолані осінню сили тепла
Україну відбили  на декілька днів.

Павутинка лоскоче, сріблиться в руці.
Може з нею полинуть  без всяких зусиль?
Пружний вітер південний  зрива гребінці
В білих зграйок легких розкуйовджених хвиль.

Ще далеко вирують небесні бої,
Та вже програна битва захмарних висот.
Скоро літо відійде в далекі краї,
Нас віддасть на поталу холодних негод.

Але як там не є, ще цвітуть небеса,
Але як там не є,  ще ясний небосхил.
І ще вбрана по-літньому  юна краса
Звеселятиме місто  смаглявістю тіл.

Ностальгійно листочок впаде на поріг
І нахмуриться обрій осіннім дощем,
І вируюче небо сипне перший сніг
На замерзлі голівки сумних хризантем.