Опубліковано: 2006.10.30
Поетичний розділ: Філософська лірика

Валентин Солодовник

Не заздрю геніям

Не заздрю геніям: не більше їм дісталось
Людського щастя, ніж тобі й мені.
Не радість – відчувать недосконалість,
Чіткіше речі бачити сумні.

Нікому з них даремно не дісталась
Бентежна сила, дужча від століть.
Либонь за кожним злетом, п`єдесталом
Якась людська трагедія стоїть.

У всіх – життя!  Воно руйнує й будить.
Воно для всіх надією сія.
Немає велетнів, а люди всі … як люди.
Напруга лиш у кожного своя.

2006
© Валентин Солодовник
Текст вивірено і опубліковано: автор

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/1083/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG