Я над берегом пишним Дніпровим
Під кущами самотній сидів,
І в моїм гаманці шагреновім
Було цілих п'ятнадцять рублів.

Я сидів і дивився на воду
І про речі поважні гадав:
Про призначення людського роду,
Про значіння моральних об'яв.

Я казав: "Безперечно, людина
Є вінець для створіння всього;
О, якая чудова картина
Його розум, моральність його!"

І я став на сю тему гадати,
І не міг я втриматись од сліз,
І щоб хустку до носа дістати,
Я в кишеню рукою поліз...

Але... ґвалт! де ж гаман мій подівся?!
І я сльози ще дужче пустив,
Головою на руки схилився
І, засмучений, так говорив:

"Хоч людина chef d'oeuvre* у природи,
А злодюга - створіння вінець,
Але... нащо ж робить такі шкоди
І навіщо тягти гаманець?!"

_______
*Шедевр, найкращий твір (фр.).