Не каналів пружаться судини,
Не проспектів набрякають нерви,
Ліпить ніч із хмаристої глини,
І рожево-хутряні тварини
Сходять в небо з тої свиноверфі.

Поросятка лагідні та хижі,
Об'єднавшись у брунатні зграї,
Протинають каланчевий стрижень
І балтійську cіль потроху лижуть
Та іжорським пилом заїдають.

Це вони, пухнасті й ерогенні,
Ллються на мурахові хайвеї,
Голосами сповнюють музеї...

Проспівав “Емалі та камеї”
І співаю вже “Знак Нескінченність”...