Опубліковано: 2008.01.23
Поетичний розділ: Містика, видіння

Ірина Шувалова

***

На пальці зіпершися, сніг відшкрібали від тверді,
А море від суші, а гори від стелі небес.
Поглянь, майорять за плечима, як тіні подерті,
Уривки життя і закохані залишки смерті,
І руки, що вміли колись обіймати тебе.

А ми у птахах відчуваємо душі – як кулі,
Як грудки свинцю, як озера вчорашніх вітрів,
Вони прилітають – і з ними скорботи минулі
В подобі сумних наркотичних фарбованих гурій
Сідають на плечі наморених наших життів.

З-під світу вже вийнято палі і цвяхи, і списи,
Вже вкладено пальці у рани, а тіло у час.
І хтось там на небі жовтаву лампадку повісив,
Жадібно вдивляється в наші незаймані риси,
Жадібно впивається в наші незаймані риси,
Неначе у нас впізнає невпізнаваних нас.

2006
© Ірина Шувалова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/10672/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG