божевільні люди ночами читають бродського вогнедишне небо не сміє ставати під вікнами їхній пропахлий кавою та алкоголем простір це смертний вирок, це страх похилого віку в чотири стіни одразу впираються плечі так буває, якщо раптово вимкнути світло в пропахлий кавою та алкоголем вечір ми всі виглядаємо прибульцями з того світу і морок гойдається, повільно нас заколисуючи божевільні люди цілують собі подібних але тільки крізь пальці, тільки крізь хутра лисячі крізь п'яне повітря і крізь дзеркала срібні а вночі божевільні люди читають бродського смокчуть ображено пальці в передчутті ранку адже він прийде - стрункий та рожевокостий і щедро насипле по дрібці солі у кожну йому підставлену ранку |