Опубліковано: 2008.01.18
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Євгенія Більченко

Сказка о Золотоволоске



Люди, миры  – после.
Я не уйду, свете.
Руки меня сдали.

Наша постель – поле.
Наша постель – ветер.
Наша постель – дали.

Сеем Зерно Боли –
Зреет любви Колосс.
Верхнее в такт – с нижним.

Будем растить – Бога.
Будем ходить – в школу.
Будем  читать – книжки.

Будет опять Космос
Пахнуть твоей кожей –
Чуять моим лоном.

Солнце в моих косах
Делает свой прожиг –
Дарит тебе локон.

Люди, миры – после.
Я не уйду: поздно.
Злато столиц – лажа.

Наша постель – Полис.
Наша постель – Постриг:
В небо теперь ляжем.  

2008
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/10377/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG