Лiтак у небо мчить безкрає,
Невже несе мене до раю?
Пiрнає в синю далечiнь...

"Ти повернись, - земля благає, -
Пiди до яру бiля гаю,
Посидь i просто вiдпочинь.

Та доторкнись до мене, сину,
Бо я для тебе все ж єдина,
I в пальцях грудку розiтри.

Пробачу я усi провини
Вiд пелюшок до домовини..."

Але несуть мене вiтри...