Мова видання: українська Рік / місяць виходу видання: 1990 / Липень Назва та службова інформація: Детальна анотація: КОНІ МОЄЇ ДОЛІ Запрягав я з дідом білі коні — Два вітри у долю запрягав. По шляхів порепаних долонях Сам себе на них шукати мчав. Відпочив у вірних друзів колі, Що зібрались, правда, не усі... В далину моя неслася доля, Мов коса по травах у росі. А коли біляві коси вишні Розплелись, як грива у коня, То любов до мене тихо вийшла З-під зорі народженого дня. Дарувала місяць на підкову, Темну ніч — для збруї і сідла. В світ новий, незнаний, загадковий За вуздечку долю повела. Знаю: там живуть нові тривоги, Сум новий і радощі нові. Тільки не звернути вже з дороги, Де ростуть ромашки польові. Будуть нас на неї проводжати, Зігрівати в сутінках густих Дихання біленького лошати І дитини дзвониковий сміх. |