Опубликовано: 2008.01.06
Поэтический раздел: Философская лирика

Олег Рубанский

Древлянська пісня

Вітер хвилями човник гойда,
все тримаю весло, не спочину.
Та між тим, що літа, як вода –
я щасливий до витоку плину.
Ясні зорі, буття береги…
Дай вам Боже найкращої долі!
Може, в світі і є вороги,
та для щастя і миру доволі.

Я шукав – де та правда свята,
де той ліс, що не йде під сокиру?
Я неправедні бачив свята
і жадобу людську, і зневіру.
Але що є  та марність і тлінь,
і дочасність, і суєтні гроші?..
Навіть божім пташкам вдалечінь
не забрати гніздечка хороші.

…………………………………
Я щасливий, що маю любов,
до древлянського плинучи краю.
І від серця з поліських дібров –
Бережім нашу землю! – благаю.
Бачиш – ріки міліють в світах,
і вже падає ліс недалеко…
Може, десь він і є – синій птах.
Тільки ти не покинь нас, лелеко.

2005
Олевськ - Київ (Серпень)
© Олег Рубанский
© музыка: Олег Рубанский
Текст выверен и опубликован автором

Загрузить

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/9949/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG