* * *

Це листя золоте — як гроші на свічки.
А птахи — мов зриваються в запої…
Шукаємо Дніпра, шукаємо ріки —
Немов шприцом артерії тугої.

Смиренні бунтарі, сміємося з вітрів —
Серця аж видно, точені сльозою,
В якій, один за всіх, весь Всесвіт відгорів,
Хоч льодом захищався, хоч корою…

По річці біжимо.
Хтось “Видибай!” кричить.
Несе горілку з коренем калгану.
І тоне, як зоря, зупинений на мить,
Коли поганськи, але не погано.

Темніє в небесах.
Розхлюпані свічки…
Люблю цей чорнозем — та кровії ціною.

Шукаємо Дніпра,
Шукаємо Ріки —
Немов шприцом артерії нагої.


А птахи — мов зриваються в запої…
Шукаємо Дніпра, шукаємо ріки —
Немов шприцом артерії тугої.

Смиренні бунтарі, сміємося з вітрів —
Серця аж видно, точені сльозою,
В якій, один за всіх, весь Всесвіт відгорів,
Хоч льодом захищався, хоч корою…

По річці біжимо.
Хтось “Видибай!” кричить.
Несе горілку з коренем калгану.
І тоне, як зоря, зупинений на мить,
Коли поганськи, але не погано.

Темніє в небесах.
Розхлюпані свічки…
Люблю цей чорнозем — та кровії ціною.

Шукаємо Дніпра,
Шукаємо Ріки —
Немов шприцом артерії нагої.