Насправді ж далечінь-- це тільки-но межа
Між тим, що бачу я, і що я уявляю.
Це ока надбання, країна це вірша,
Там рими колосяться до врожаю.

Там рими зріють в снах, там синь густа, як тьма,
Уяви там моеї долина надзвичайна.
Чогось якщо і там усе ж таки нема,
То лише метушні й дрібного сподівання.

Насправді ж далечінь-- це все моє життя,
Минулого й майбутнього злиття!