В жупанні хмари пнеться спис
Від моря, склистого на жовто,
І крутояр, і кипарис
Знімають сутінкові кофти.

Вершин, розкреслених навскіс,
Жевріють джмелисті постави,
І розмина далекий мис
Жорству плечей своїх жилавих.

Жахтить іржаво чайок плач,
Жевжикуватий карагач
Впівжартома до тамариску

Скидає жмут загальних фраз, —
Жбурляючи жерстяні бризки,
Джеркоче карадазький джаз.