Повітроплави повні сил ставали на крило.
І з висоти, з самих небес дивились на село.
На метушіння, дріб"язок,на сіре і сумне,
На все, що діялось внизу-- безсиле і земне.

Повітроплави в небесах пливли, пливли, пливли.
Серед вітрів і серед хмар життя своє вели.
А я дивився як зроста на сині білий слід,
І слідом всі мої думки зривалися в політ!