Вікно, та скорішу віконце,
Але ж у життя, у вир.
У вирій, де дощ і сонце,
Де марево синіх гір.

Вікно у маленьке місто
В намисті зелених віт,
В бурхливім кипінні листя,
Віконце моє у світ.

Віконце моє єдине,
А погляд на волю лине,
Кімната-- неначе мур.

У відчаї і печалі,
Відкриє віконце далі--
І думка летить, як щур!