Тільки жаль, що згоріла свічка -
В домі нічим її замінить.
За вікном вже нове сторіччя,
А вона – простота довічна,
Простота, що для інших горить…

Хай давала окраєць світла,
Стиха блимала в темнім кутку,
Та душа була її світла.
Непомітно в печалю стихла, -
Не помітив ніхто, не почув.

А побачили, як не стало
Серед світу малої свічі.
Лиш краплину сяйва давала,
З світлом рано вона й розтала –
Став без неї наш дім – нічий.

За вікном вже нове сторіччя
Надсучасні будує міста
І зоріє над ними світоч –
Простота, що для інших світить
Й душі мудрим теплом огорта…