Правда не стигне на шпальтах сухих газет, у траві відбивається небо, але так непомітно, все тому, що йдучи, ми штовхаєм малі камінці, а поет бачить більше сліпих, він тому не говорить привітно. Справедливість буває безжальна, то чи в ній рятунок? Хоч й людський гуманізм - загибель і хитрість грайлива, коли йдем до джерел, водопій наш наш не стане трунком, але можем умить піти на харч крокодилу. В сюрреальність тікаєм від себе, а не від смерті, залишемо боязнь вразливим маленьким вухатим. Набридло паплюжить інстинкти, а істин потертих вигадувать море, і в гусячу шкіру вбиратись. Не простіше радіти весні, не вдивляючись в глянци журналів? Не облизуючи з вуст солодких співців залишки меду? І навіщо скажіть уподібнитись сірій навалі і невже прагматизм - це наше духовне кредо?
|