Андрійко нишпорить лісочком,
У нього кошик у руці
І гострий ножик, щоб грибочкам
Зрізать дбайливо корінці.

Їх рвати з коренем не треба!
Коли ж про це забудеш ти,
Грибки образяться на тебе
І більш не схочуть тут рости.

Он-он з травиці визирає —
І тут грибок, і там грибок.
Андрійко ходить та збирає,
Дивіться — повен козубок!