*   *   *
Є.Маланюку
(до гіпотези прокляття України)

Не було прокляття ніякого.
Благословляли,
Та все не ті.
Були баластом – не якорем,
Лиш власне маючи на меті.
Народ молився до сліз і звички
За власне здоров’я і упокій.
А ті, „святі”, вже давно позичили
На піддані спини кий
І б’ють, радіючи сатанинськи.
А ми, ви чуєте, вже ростем –
Секретний додаток до ваших схем,
Який, підперши міцним плечем,
З колін підніме
Народ український.