Вересень був – кохання кіношне і голуби, Вересень був помаранчевий, був голубий. В тебе – за графіком, в мене був – без пуття, Без шляхів, ниток аріадниних, без вороття. Все у валізу не влізе – та й дідько з ним. Добре не боса, а мотлох – молохові під хвіст. Йшов тут казкар один, то тепер побіжу за ним Зорі шукати в калюжах і попід тином зміст Свого такого-сякого щасливого майбуття, Що вироста, мов вірші, знали б з якого сміття! Доки буденність пише нас у щоденник тижня, Нижні і верхні чакри змішує чорнокнижно, Я засинаю груба, а прокидаюсь – ніжна, Просто луску знімай і клади під ніж – най З нотою «ми» на пробитій гачком губі Поглядом заклинаю: не відпускай – люби. Жертва шукає ката, риба – рибалку. В юрбі будь-якій вибір зупиниться на тобі. Жовтень жене пожовкле листя чужих листів, Я не знімаю пошту, бо забуваю айді. Діти, в Сіті заплутані, мо втечемо від грози На піднебіння Всесвіту, де зійшли Терези.
|