Не тисяча сердець — нехай одне здригнеться
у відповідь мені, коли я донесу
покладені в чіткі рядки, малі тенетця —
жагу мою й любов, і радощі, і сум.

Навіщо говорю я мовою твоєю —
і плачу знов і знов?
Кажу собі: «Затям,
не вернеш до життя засушену лілею,
не чути слів німих на відстані життя.