Нікому в очі не дивитися –
А йти і йти...
Поля, ліси, озера... митниця...
І ти, і ти –
Моя весняна скрипка вересня,
Струна тонка.
Я знав, що ти до мене вернешся –
Крилом рука.

Нічні сніги давно розтанули,
Посивів грім.
А ми наївними, останніми
Молились їм.

Бо ж там, тоді, в рожевім космосі,
Сніги цвіли,
А ми пили уперше, поспіхом
Медів полин.

Закрили очі – і дивилися,
Як щастя спить.
А за вікном жебрак на милицях
І дзвін копит...

22 верес. 07.