Чи чуєш шум загублених шляхів? По них летять невидимі машини, Змітаючи останні порошини Твоїх, тепер смішних уже страхів. Вони і вдень над вухом шелестять, І серед ночі спати заважають. Твій біг життям за швидкість поважають – А ті машини все-таки летять!.. І замість сну, забувшись, як завжди, У наждаковім від безсоння ліжку, Так схочеш застрибнути на підніжку – Та надто швидко, надто не туди… І, з напівсну прокинувшись у біг Від скреготу ранкової пташини, Здригнешся: що, коли то – ті машини Гальмують біля залишків твоїх?.. |