У письменників души - мов дзеркала.
Кожна дівчина думає: "В унісон!",
Як спитають: "Дитинко, де ти була?",
От тоді й зрозумієш, що то був сон.

У письменників вірші - мов дзеркала,
Кожний прищик розгледити можна в них,
І усяка кохана, що не спала,
Там ім"я своє бачить, як акростих.

У письменників очі - мов дзеркала,
В них, неначе в комуні, нема свого,
В них дівочі красиві завжди тіла,
А про інше з ножем запитай його.