Свята печаль в твоїх нарваних сливах.
Загар на сливах глибоко червлений.
Знебарвлена у сиво-синіх  зливах
любов – дурниця  світу, що зелений.

Віддалений дударик  зважив  звуком
світ  після сну. Напоєний піснями
і вражений серцевим перестуком
очей не відведе, просто розтане.

А ти зламаєш гілку  на узбіччі.
А я один – на пагорбах примар
над грішним світом дивлюся у вічі,
маленькі промінці причарував.

Це вже не сон –  як сливи вкрали відьми.
На цьому світі я не можу жити.