В мене вірші, знаєте, пристойні –
Вам не сором буде друкувать.
Наче та корова в теплім стойлі,
Мукають отак вже років  п’ять…

Ні крещендо, ні тобі сфорцандо,
Де зухвалість, марґінальність де?
Чом алітерації команда
В бій гучних метафор не веде?

Звідки благодушність безнадійна,
Псевдоінтелектуальний тон?
Досить! Оголошуються війни
Сірим ретро, де король – півтон.

Дай повітря сніжного, Пуччіні.
Правдо Мусоргського, покарай,
Туго Лисенка, в прийдешній днині
Окропи мого натхнення гай!

І тоді, хай будуть кострубаті
(може, і не треба друкувать),
Справедливими, як рідна мати,
Звістками у Всесвіт полетять
            мої вірші…