КИЦЮНЯ – Сестро, чого ти плечеш? Сестро, чого ти? – Я вітаю тебе з першим коханням розбитого глека. – А йди ти під три чорти у свої особливі німби. – Він тобі наговорив дурні компліменти. – Він мені обіцяв сто пудів гречаної вовни. – Він в зухвалій відвазі – був паном, і купався в молочних ріках з киселевими берегами... – Киць-киць, кицюня – вертлива киця, я позву цей уриваний вітер, хай він будить його до різдвяного січня, – Киця, киця, я тобі уподобав кисневу, скрипливу берізку. – Він перший підкотиться до неї, ось, його м’ячик рухливий, – Його м’ячик навприсядки хвацько любить стрибати, а в голові у нього вітер – як війне, що аж на гілці повисне. І коли струсить його щасливий песик для домашнього вжитку, То затримає його пащу на вузді серед голих споруд пантеон, за яким у грязь весь впаде прямо пройдисвітові в ноги.
|